Історії наших співробітників.
Щиро дякуємо співробітникам АТП-16363, які погоджуються поділитися історіями.
З перших днів повномасштабної війни пішов до лав ЗСУ наш водій, ветеран АТО, Михайло Медведєв. Йому 42 роки. У вересні отримав поранення, довго лікувався у госпіталі. Михайла комісували, отже він повернувся до звичайної роботи водієм. Завжди спокійний, з усіма знаходить спільну мову, підтримує.
Ми спитали Михайла, що він хотів би сказати людям після повернення з фронту.
“Я повернувся. І у мене є сім’я, діти. Вже після початку війни народилася молодша донечка, Злата. В мене є дім. Є, за що жити. І це підтримує.
Але багато молодих повернуться, і в них немає нічого. До того ж, ми всі травмовані, і з цим треба жити далі. Я бачив те, що не побажаю бачити нікому і ніколи. Коли повернувся, зачепило увагу, що не всі розуміють жахіття цієї війни.
Діти теж травмовані, вони ніколи не зможуть розповісти про війну, тому що це дуже боляче, так само, як наші бабусі та дідусі. Розповідали або добре, або нічого.
Згадую, як бабуся, що пройшла другу світову, казала “воно тобі не треба”. “
Який вихід бачите з цієї ситуації, як далі налагоджувати життя суспільства? – запитали думку ветерана.
“Менше скандалів, більше компромісів. Справедливість у всьому та відсутність привілеїв. Дуже важливо – люди мають стати усвідомленими. Ось, знаю по собі. Якщо я починаю дратуватися, нічого не вийде. Треба покурити, відпочити, заспокоїтися. Повернутися в реальність. Все в наших руках. Головне, не мовчати, треба чути один одного і завжди знаходити компроміси. “
Серед наших співробітників ще є військовослужбовці. Їм, як і усім, хто захищає зараз Україну, потрібна наша увага, розуміння, що життя безцінне. Бажаємо усім повернутися живими, здоровими до сімей, до праці.
Перемоги!
